як це було...

Наша
історія

Повне Євангеліє

Вчення про «повну Євангеліє» згадується апостолом Павлом у Посланні до Римлян 13:19: «Я повністю проповідував Євангеліє Христове»

Все про Ісуса

Чи справді Ісус Христос Спасителем є світу? Вивчіть життя цієї Людини і дізнайтеся, як Він може вплинути на ваше життя.

Сім'я

Сім’я – тут усвідомлюєш, де сподіваються і чекають, Де забудеш про погане – Тут твій дім! Це твоя Сім'я!

ЯКІСТЬ

Якість духовного змісту, такого як проповіді та повчання, відіграє значну роль у впливі на громаду.

Наша історія

Інтерв'ю зі старшим пастором церкви Василем Олександровичем Галанесі

Сім’я Василя Галанесі приїхала в Америку 27 січня 1999 року. 

Буквально на наступний вечір йому передали, що з ним хочуть наші брати зустрітися. Я думав, що для того, щоб запитати, як там справи в Україні, та розповісти, як вони тут живуть.

Насправді ця зустріч виявилася не такою, як я думав. Ми зібралися в домі брата Мити Воробця. Приїхали брат Михайло Генцарюк і брат Джорж Гаженко. Спочатку брати дійсно розпитували, як справи в Україні, та розповідали про своє життя в Америці, але потім брат Михайло Генцарюк сказав: “Ти знаєш, брате Вася, чому ми зібралися тут?”

Я, правда, і уявити собі не міг те, що він скаже – “Все-таки у нас є такі думки”, продовжував брат Михайло – “створювати нашу Чернівецьку Церкву. Львівська Церква є, і не одна, Рівненська теж, ми б хотіли мати нашу церкву”.

Я сказав братам, що це дуже хороша ідея, але я тільки що приїхав, для мене здавалося, що навіть сонце не з того боку сходить, а тут організовувати Церкву, я навіть англійської мови не знаю.

На це мені брати сказали: “Ну, ти думай, брате Василий, але все-таки у нас це в голові”.

Я подумав, що часто у нас буває, поговорили, а потім розійшлися, а тут, навпаки, розмова була дуже серйозною, і брати почали діяти. Активно долучився брат Славік Семчук, почали шукати приміщення в оренду для проведення служінь.

Трошки часу пройшло, і брати знайшли Церкву в місті Еджвуд, яку люб’язно нам надали для наших зборів.

Через якийсь час в домі Петра Генцарюка відбулася важлива зустріч братів. Всього було тринадцять братів. На цій зустрічі піднімались питання про заснування Чернівецької церкви та деталі проведення служінь. І через кілька тижнів ми почали проводити наші Богослужіння.

Перше служіння нашої церкви було назначено на Великдень 1999 року в обід. Кожен, хто прийшов в церкву і почав регулярно відвідувати, мав право бути членом церкви, всі інші, які будуть приїжджати з часом, ми будемо представляти перед церквою, будемо виконувати молитву благословення, і тоді вони будуть повноправними членами церкви.

Протягом цілого літа був період становлення церкви. Були ті, які не визначились з членством, були і ті, які на початку були дуже активні, а в подальшому не захотіли брати участь в житті церкви.

До пізньої осені ми проводили наші збори в цьому приміщенні, але вийшло так, що нам все-таки хотілося мати збори вранці, а не після обіду, як у нас було, і ми помітили, що буквально поруч з цим приміщенням був такий невеличкий будиночок, його називали аграрний будиночок або клуб.

Керувала цим клубом “бабушка” – як ми її називали. І ми домовились, щоб нам надали цей клуб. Нам було дуже добре, що ми збирались вранці, але там був цілий ряд незручностей.

Кожного разу перед збором треба було виставляти стільчики, стільчики металеві, холодні, підлога дерев’яна, паркетна, але ми все-таки були дуже задоволені. Ми організували один день прибирання, всі вичистили, помили, перекрасили, одним словом, все було готово для служінь. Збори проходили дуже добре, але ми не могли затримуватися, і повинні були закінчувати вчасно, багато хто жартував: “швидше, швидше, а то бабуся прийде”.

2000 рік ми зустрічали в цьому будинку і проводили там збори до наступного літа. Все-таки ми стали шукати нове місце. Нас не влаштовувало те, що ми мали. Не було класів для дітей, не було жодних приміщень для додаткових служінь. І ми шукали.

І ось одного разу підійшов до мене брат Дима Труфен і сказав, що він їхав мимо дуже гарного місця, на якому є велика церква, яка здається в оренду. У цю ж неділю ми зателефонували, домовилися про зустріч з власниками цієї церкви. І вже на початку серпня 2000 року ми провели перше служіння в Корейській церкві.